Благородний Чацький

Щоразу, відвідуючи Кременець, знаходжу кілька хвилин, аби пройтися повз монументальні будівлі педагогічного інституту, в якихдвастоліттятомунавчалисяучніВищоїВолинськоїгімназії. Та ефект прилучення до яскравої освітньої історії був би неповноцінним, якби на думку не спало ім'я засновника цього непересічного навчального закладу — Тадеуша Чацького. Саме про нього Тарас Шевченко в повісті "Варнак" сказав із вдячністю: "Мир праху твоему, благородный Чацкий! Ты любил мир и просвещение! Ты любил человека, как нам Христос его любить заповедал!". Днями минає 200 років відтоді, як упокоївся цей великий муж. 

Родове дерево шляхтичів Чацьких корінилося у Великопольщі. Архівні джерела стверджують, що Міхал із села Чача був учасником конфедерації шляхти. А рід Чацьких на Волині започаткував прадід Міхала — Войцех Станіслав. 1673 р. він як хорунжий відзначився у битві під Хотином, а згодом одружився з Катажиною Загоровською і прийняв у власність містечко Порицьк (нині село Павлівка Волинської області). Із 1694 р. воно стало гніздом родини Чацьких.

Польська дослідниця Єва Дановська у книжці "Тадеуш Чацький на пограниччі епох і земель", виданій 2006 р. у Кракові, зазначає, що дід Тадеуша Міхал Ієронім був сенатором і каштеляном волинським. А син останнього Щасний навчався в єзуїтському колегіумі у Львові, потім сім разів обирався до сейму від різних земель. Був одружений з Катажиною Малаховською, дочкою великого коронного канцлера Яна Малаховського.

Саме в Порицьку 28 серпня 1765 р. народився Тадеуш Чацький, який став четвертою дитиною в сім'ї. Йому заледве виповнилося три роки, як померла мати. Російська влада не дозволила батькові опікуватися її похороном і бути присутнім на жалобній церемонії.

Ази освіти Тадеуш осягав удома та з допомогою вчителя-єзуїта, коли разом із братом Міхалом п'ять років виховувався в дядька (по батьковій лінії) Францішека в Гданську. Щасний не віддав сина до колегіуму Нобіліум, бо не довіряв "новомодному" навчальному закладу. І мав на те підстави. Більше покладався на самоосвіту — адже в його родинному маєтку була величезна бібліотека з 20 тис. книжок і 146 тис. різних історичних документів! Біографи зазначають, що хлопець був працьовитий, мав добру пам'ять і любов до читання.

У 1781 р. 16-річний Чацький їде до Варшави, де розпочинає кар'єру практикантом у судах. Крім того, упорядковує королівську метрику і частину королівського архіву. Допитливість та гострий розум зробили Тадеуша активним читачем розкішної бібліотеки короля Станіслава Августа.

Приблизно в той час у Польському Королівстві почали створюватися акціонерні товариства. Тадеуш стає акціонером двох із них. Одне видобувало свинцеву руду, інше — сіль. Ерудицію та підприємницький хист Тадеуша зауважує польська адміністрація, і вже в 21-річному віці його обирають до складу важливої структури — сеймової комісії скарбу (фінансів. — Р.Я.), яка управляла доходами держави та адмініструвала її фінанси, здійснювала нагляд за виробництвом і торгівлею, а також мала судові повноваження у фінансових справах.

Тадеуш Чацький стає одним з організаторів товариства аматорів наук у Варшаві та комерційного товариства. Він публікує твори історичного, економічного та юридичного характеру. Проте розкриття найважливішого — організаторського — його хисту і величі патріота-поляка було попереду. Поза сумнівом, цьому сприяли суспільно-політичні обставини. 1801 року на російський престол сів "освічений монарх" Олександр I, який прихильно ставився до польської аристократії. Вона ж використовувала зв'язки з імператором, плекаючи надії на відродження державності, зліквідованої в результаті трьох поділів Речі Посполитої. У найближче оточення російського царя входив і князь Адам Єжи Чарторийський — його радник у проведенні реформ. Він курирував Віленський освітній округ, а згодом обійняв посаду міністра закордонних справ. Князевим другом був Тадеуш Чацький.

У 1803 р. Чацького призначають візитатором (інспектором) шкіл Волинської, Подільської та Київської губерній. Глибока ерудиція, помножена на працьовитість і прихильність монарха, — була доброю основою для реалізації планів та ініціатив у довіреній галузі. Чацький організовує та відновлює школи в багатьох містах і містечках — Володимирі, Луцьку, Клевані, Дубровиці, Бердичеві, Житомирі, Вінниці, Барі, створює систему так званих фундушів (фондів) для підтримки навчальних закладів заможними людьми, насамперед шляхтою. Упродовж десяти років діяльності Чацького (яка обірвалася з його смертю), завдяки особистому втручанню, промовам, зверненням, на доброчинні внески було засновано дві сотні шкіл та училищ.

Але найвдалішим освітнім проектом пана Тадеуша стало створення 1805 року в Кременці Вищої Волинської гімназії, яку згодом російська влада перетворила на ліцей (1819). Крім пожертв доброчинців, засновник вклав у цю справу дві третини власного капіталу. До організації гімназії долучився відомий польський філософ, правник, громадський діяч, автор польської конституції 3 травня 1791 року Гуго Колонтай, уродженець Південної Волині. Ініціатори поставили перед собою далекосяжну мету — зміцнювати польські впливи на Волині й прищеплювати учням ідею відродження Речі Посполитої.

Проект гімназії, розроблений Чацьким, затвердив Олександр I. Так виник навчальний заклад, програма старших курсів якого майже не відрізнялася від програм європейських університетів. Але навчання в Кременецькій гімназії, на відміну від, наприклад, Віленського університету, було доступне дітям дрібної шляхти, міщан і навіть селян. Окрім поляків, тут здобували освіту українці, білоруси, євреї, німці... За винятком факультативних предметів — естетики і фізкультури, за навчання батьки не платили. Здібних учнів Тадеуш Чацький всіляко заохочував, дбав, щоб діти з бідних сімей отримували стипендії.

Навчання в Кременецькій гімназії тривало десять років і було поділене на два рівні — нижчий (класи) та вищий (курси). В одному з документів — свідоцтві про завершення курсу навчання, виданому учневі Якубу Струмінському 1815 р., зокрема, зазначено: "Вивчав мови — латинську, польську, російську, французьку, німецьку, а також географію, арифметику і науки моральні з поступом значним, поступив згодом до наук вищих курсів, де вивчав геометрію, елементарну алгебру, історію новітню і стародавню, фізику, хімію, з яких одержав великі поступки...".

Чацький створив міцну матеріальну базу гімназії. За його активного сприяння тамтешня бібліотека збагатилася і стала однією з найбільш укомплектованих в тогочасній Європі. Діяли кабінети фізики, зоології, мінералогії, працювали друкарня, астрономічна обсерваторія, метеорологічна станція. Вражали багатством нумізматичний кабінет із майже 19 тис. монет, колекція мінералів. Гімназія пишалася ботанічним садом, що налічував майже 12 тис. рослин, завезених із різних країн. На щастя, він зберігся до наших днів.

У гімназії-ліцеї викладало чимало відомих педагогів різних національностей, зокрема філософ та математик Юзеф Чех, ботанік Віллібальд Бессер, хімік та природознавець Франциск Шайдт, літературознавець Евзебіуш Словацький — батько Юліуша Словацького, правознавець Олександр Міцкевич — брат Адама Міцкевича — та інші. Кременецький ліцей став благодатний грунтом для формування так званої української школи в польській поезії: Юзеф Коженьовський, Антоній Мальчевський, Тимко Падура і найвідоміший — поет Юліуш Словацький.

Цей навчальний заклад проіснував до 1834 р. Приводом до його ліквідації російською владою стала підтримка викладачами та учнями Польського повстання 1830–1831 рр. Такої зухвалості цар Микола I не пробачив. Матеріальні цінності — бібліотеку, консерваторію Кременецького ліцею було переведено до Києва. На їхній основі створили Київський університет святого Володимира. За взірець ботанічного саду взяли кременецький. У Київ на роботу перевели провідних педагогів — Бессера, Коженьовського, Анджеєвського, встановивши їм вищу платню...

На початку 1813 р. Тадеуш Чацький, дізнавшись про приїзд куратора Віленського освітнього округу Адама Чарторийського, вирушив на зустріч із ним до Луцька. По дорозі зупинився в Дубно. Від розумового та фізичного перевантаження в Чацького раптово стався інсульт, і 8 лютого він помер. Виконуючи волю чоловіка, дружина поховала його в родинному склепі в рідному Порицьку. 

На скрижалях освіти і науки ім'я Тадеуша Чацького назавжди викарбуване золотими літерами. 

Источник: "Дзеркало Тижня. Україна"

Автор статьи: Роман Якель

Автор статьи: Роман Якель

Мені подобається:

Обращаем Ваше внимание, что мнение редакции портала UKRAINE-IN может не совпадать с мнением авторов. На портале размещены статьи историков из разных стран, которые могут по-разному интерпретировать события. Также просим Вас воздержаться от агрессивных и нецензурных комментариев.
Коментарі:
blog comments powered by Disqus

Всі статті